середа, 10 липня 2013 р.

Згуртоване громадянське суспільство як запорука пружності громади

Будь-яка громада може бути пружною за умови, якщо в ній функціонують механізми зворотного зв'язку, зокрема, які стають можливими завдяки місцевому громадянському суспільству.

На відміну від традиційного - етатистського - суспільства, в якому громадяни не мислять свого життя без взаємодії з центральною владою, її місцевими органами, а також органами місцевого самоврядування, в громадянському суспільстві самі громадяни вирішують свою долю.

Більша пружність громад, в яких діють інституції громадянського суспільства (громадські організації, органи cамоорганізації населення, ініціативні групи членів громад), пояснюється тим, що через такі інституції громади більш швидко і гнучко реагують на внутрішні та зовнішні чинники, аніж через інститути влади.

Проблема полягає в тому, що влада інституційно опирається будь-яким внутрішнім змінам в суспільстві, неспроможна швидко відповідати на нові виклики та реагувати на загрози. Навіть місцеве самоврядування, як, нібито, найближча до громадян ланка влади, в критичних випадках виявляється захопленим окремими групами інтересів, і минає час, поки інститути репрезентативної демократії спрацюють - якщо це взагалі залишається можливим.

В Україні в цілому, і в Донецькій області зокрема, особливістю розвитку громадянського суспільства стала його роздрібленість, і, навіть, протистояння між його окремими сегментами. Зокрема, за останні пару років стало наявним існування певної прірви між НУО, що намагаються мінімізувати свою взаємодію з владою, і тими, які в своїй діяльності на цю владу орієнтуються і від неї залежать. Наочним прикладом цього в області є ситуація навколо Громадської ради при ДонОДА та прийняття обласної програми сприяння розвитку громадянського суспільства.

Проблемою також є те, що громадські організації не згуртовані, і складнощі у спілкуванні виникають навіть між представниками вузьких груп НУО з давньою історією взаємодії. Влада, керуючись давнім принципом divide et impera, поглиблює розкол між інституціями громадянського суспільства, та сприяє подальшому відчуженню місцевих громад від громадських організацій, закидаючи останнім те, що вони користуються коштами з різних джерел, в т.ч. від міжнародних фондів, і, таким чином, є "іноземними агентами".

Таким чином, згуртованість громадянського суспільства є як внутрішньою характеристикою (спроможність громадських організацій вести діалог і реалізовувати спільні ініціативи), так і зовнішньою (наявність взаємної довіри і підтримки у відносинах з місцевою громадою та владою). Відсутність подібних якостей у місцевого громадянського суспільства означає, що в громаді не функціонують ефективні механізми зворотного зв'язку. А це, в свою чергу, створює загрозу для цієї громади, оскільки вона стає неспроможною пружно реагувати на зовнішні та внутрішні зміни.
Дописати коментар